Про твір

11 етюдів у формі старовинних танців – непересічне явище як в українській, так і європейській музичній культурі першої третини ХХ ст. Цей цикл, ніби, уособлює собою визначні здобутки низки композиторських поколінь, і, водночас, випереджає тенденції, які постануть у культурному просторі лише через десятки років. Маємо на увазі унікальне розуміння композитором поняття часу, його високі вимоги до учасників мистецької події-гри (виконавців та слухачів), адже розглянутий цикл – це винятково монументальний твір – чи не найоб’ємніша фортепіанна сюїта з написаних коли-небудь, до чи після В.Косенка, тривалість якої становить майже 70 хв. Відтак, “11 етюдів” розраховані на можливості майбутнього, ексклюзивного та, дозволимо собі припустити, постмодерністського виконавця і слухача, здатних в одну мить легко переміститися в атмосферу “законсервованого”, зачарованого минулого, та, при цьому, гостро відчувати оголеність сьогодення. Естетичне перебування в химерному, але стрункому класицистсько-романтичному бароко континуумі фортепіанних етюдів В. Косенка, “розіграних” на український інтонаційний лад, переконує, що меж художнього часу як таких, насправді, не існує.

Структура твору

 «11 етюдів у формі старовинних танців» – важливий етап у еволюції художнього мислення В. Косенка. Цикл став сплавом зі стильових особливостей старовинних танців, національних елементів та індивідуального почерку композитора.

Усі танці об’єднуються у 3 групи:

• перша – 5 танців: Гавот, Алеманда, Менует, Куранта та Сарабанда;
• друга – 3 танці: Буре, Гавот, Рігодон;
• третя – 3 танці: Манует, Пасакалія та Жига – доводять слухача до найвищої кульмінаційної точки.

Кожен окремий твір – своєрідна новела зі своїм драматургічним планом, концепцією та єдністю цілісного розгортання.